Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обріка

Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 25.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРІКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРІКА"
Кокотень, -тня, м. = кокот. Мій ти кокотень маленький. Ном. № 9252.
Ля́шенько, -ка, м. Ум. отъ лях.
Наора́ти Cм. наорювати.
Нинечканар. = нині. Вх. Зн. 41.
Обжирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обжерти, -жеру́, -реш, гл. Обжирать, обожрать, объѣсть.
Ониж нар. = аж. Вх. Зн. 44.
Подопрядати, -да́ю, -єш, гл. Допрясть (во множествѣ).
Подражнити, -ню́, -ниш, гл. Подразнить.
Припущальник, -ка, м. То-же, что и триб въ ткацкомъ станкѣ. Cм. верстат. МУЕ. III. 24.
Тупнути, -ну, -неш, гл. Топнуть. Серед степу тупне кінь ногою. Шевч. 16. Треба й на свого филозофа тупнути раз та другий. Левиц. Пов. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБРІКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.