Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обридлий

Обридлий, -а, -е. Опротивѣвшій, противный. Радіючи кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий. Мир. Пов. І. 117.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 24.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРИДЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРИДЛИЙ"
Безщасниця, -ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.
Вислюга, -ги, м. Повѣса. Мл. л. сб.
Дожа́ти, -ся. Cм. Дожина́ти, -ся.
Задумливий, -а, -е. Задумчивый. Левиц. І. Правда, 1868. 461.
Коловерть, -ті, ж. Водоворотъ.
Наванта́жити Cм. навантажувати.
Нездвижений, нездвижни́й, -а, -е. Неподвижный. На дух-мару вона походила з своїм нездвиженим обличчям. МВ. ІІ. 199.
Непристойно нар. Неприлично.
Понавербовувати, -вую, -єш, гл. Навербовать (многихъ).
Фарфолиз, -за, м. Блюдолизъ. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБРИДЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.