Вейкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать: вей! (о евреяхъ).
2) Ревѣть по медвѣжьему. Люде хотіли Бога злякать та і сховались під місток. От тіки Бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями).
Гарбарювання, -ня, с. = гарбарство.
Ду́шенька, ду́шечка, -ки, ж. Ум. отъ душа.
Захрущаты, -щу, -щышъ, гл. = захрупостіти. Зомліє, було, нога, захрущыть кістка. Як заломить свої руки, аж пальці захрущали.
Міньма́ нар. Мѣняясь, въ обмѣнъ. Я єму дав тато міньма.
Патламити, -млю́, -миш, гл. Приводить въ безпорядокъ.
Пом'якчити, -чу́, -чи́ш и пом'якши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Размягчить, сдѣлать мягтимъ. Велика буває чубанина навкулачках, а инший довідається, що й молотить не. можна: пом'якчать ребра.
Согравати, -граю, -єш, гл. Въ думахъ: волноваться. Стане Чорне море согравати.
Фірчати, -чу, -чиш, гл. О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. Сквірки фірчат.
Хвальшиво Cм. хвальшиве.
