Жовняр, -ра, м. и пр. = жовнір и пр.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Дрібен дощик зійде. Зійшов голос із небес 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. Піде на тік, щоб з очей зійти. Як же мені зійти з сього села? У чужу землю десь зійшли (запорожці). 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Зійди на могилу та не тужи дуже. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Зійде твоя пшениченька густо. 7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Зійшов на дитячий розум. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що.
Кульбачник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ.
На́рубень нар. Ребромъ. Клади його нарубень.
Переполох, -ху, м.
1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала.
2) Нездоровье отъ перепуга. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю.
Присил, -лу, м. Присылка.
Прутикувати, -ку́ю, -єш, гл. Шить прутик.
Салимон, -на, м. Испор. соломон. Названіе гадательной книжки лубочнаго изданія, на заглавномъ листкѣ которой обыкновенно помѣщается большой кругъ, поддерживаемый мужчиной; на кругъ бросаютъ шарикъ, который падаетъ на какое нибудь изъ помѣщенныхъ тамъ чиселъ, — подъ этимъ числомъ находится въ книжкѣ отвѣтъ на задуманное. На салимон ворожити.
Цвітний, -а, -е. 1) Цвѣтной. Давній пан польський носив цвітні чоботи-сап'янці. 2) = вербний. Цвітна неділя.
Чига, -ги, ж. = чечуга 1.
