Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обрікати

Обрікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обректи́, -речу, -че́ш, гл. Обѣщать, пообѣщать. На заручинах... обрікають молодятам подарунки. О. 1862. IV. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 25.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОБРІКАТИ"
Капитанський, -а, -е. Капитанскій. Стане панеєю, як буде капітанська теща. Кв. І. 196.
Колінчастий, -а, -е. Колѣнчатый.
Користування, -ня, с. Пользованіе.
Лю́дки́, -ків, мн. ум. отъ люде.
Натовкмачити Cм. натовкмачувати.
Пруття, -тя, с. соб. отъ прут. Роспустили верба листя, а береза пруття. Грин. III. 181. Пішло щастя в ліс по пруття. посл. ум. пруттячко.
Уміряти, -ряю, -єш, гл. Не домѣрить. Не скачіть сажнем, а то ви або умірите, або намірите.
Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182.
Шворний, -а, -е. = шварний. Шворна жінка. Н. Вол. у.
Щедрувальник, -ка, м. = щедрівник.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОБРІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.