Біднота, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.

Вистріл, -лу, м. Выстрѣлъ. Стор. II. 156.

Дра́ла нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. дра́ла да́ти. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.

Задери́ка, -ки, об. = задирака.

Клап, -па, м. 1) Родъ зубца въ одеждѣ. Гол. Од. 22. 2) = капель. Гол. Од. 69. 8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня». Ном. № 7931.

Незрячий, -а, -е. Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.

Посатаніти, -ні́ю, -єш, гл. Разъяриться, прійти въ бѣшенство. Дідона гірко заридала, із серця аж волосся рвала... запінилась, посатаніла. Котл. Ен. І. 32.

Пришивний, -а́, -е́ Любящій шить. Там така пришивна, що від шиток не одірвеш. Г. Барв. 215.

Стрінути, -ся. Cм. стріти, -ся.

Удаватися, удаю́ся, -є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Мет. Не вдавайся в гульню. Ном. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Ном. № 10005. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Г. Барв. 407. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об'їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Греб. 391. Въ значеніи: обращаться къ Помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько ти пропав навіки. Гол. I. 137. Cм. вдарятися 4. 2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Г. Барв. 153. Не вдаватися в жадне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). До ворожки вдалися. Св. Л. 184. Вдився собі до людей добрих. Г. Барв. 457. Ой удався козак Нечай до коня словами. АД. 11. 57. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Грин. ІІІ. 203. Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. Грин. III. 611. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. Н. Вол. у. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. Мет. 64. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Мет. 164. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. Ном. № 300. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Ном. Уродись, та й удайсь. Ном. № 1657. Який удався, такий і згинеш. Ном. № 3210. Удався він високий, здоровий. Стор. І. 97. Удалась така лінива. Стор. І. 9. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. Н. п. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. МВ. ІІ. 15. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. Н. п. І мій батько такий мався, і я в його вдався. Ном. № 2919. — до чого. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався. Гліб.