Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наволікання

Наволіка́ння, -ня, с. Родъ вышивки на тулупахъ гарусомъ. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 472.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛІКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВОЛІКАННЯ"
Блукання, -ня, с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.
Відгусти, -ду, -деш, гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. І. 95).
Дієпи́сний, -а, -е. Историческій.
Засині́тися, -ні́юся, -єшся, гл. = засиніти. Сине море засинілося. Чуб. V. 985.
Застраши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Испугаться, устрашиться. Драг. 61.
Звіри́нка, -ки, ж. Ум. отъ звірина.
Линко́ватий Кінь Лошадь со впавшей спиной, сѣдлистая лошадь.
Лушпели́на, -ни, ж. = лушпайка. Желех. Ум. лушпели́нка.
Потьок, -ку, м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками. Левиц. Пов. 4.
Тека, -ки, ж. Портфель. Ум. течка. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАВОЛІКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.