Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Довгогри́вець, -вця, м. Конь съ длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала.
До́лочко, -ка, м. Ум. отъ I. Діл.
Дрохви́ч, -ча́, м. Самецъ драхва.
Канарейко, -ка, м. Самецъ-канарейка. Як задумав горобейко женитися та й узяв дружка канарейка. Ум. канаре́єчок. Мій таточку, мій канареєчку.
Качання I, -ня, с.
1) Катанье, перекатыванье.
2) Катанье бѣлья, раскатыванье тѣста.
Комін, -на, м. = комин. З верху криші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. Ум. коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів.
Кошик, -ка, м.
1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. 39.
2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр.
3) мн. Раст. Trifolium montanum.
Мармота́ти, -чу, -чеш, гл. Бормотать.
Рівня, -ні, ж. Пара, равный по положенію, по состоянію, по характеру. Кінь волу не рівня. Ти багач, я убога — не рівня з тобою.
