Двірня́к, -ка́, м. Дворовый человѣкъ.
Кватирант, -та, м. Квартиранта.
Костогриза, -зи, об. Презрительно: бѣднякъ. Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив.
Лахаминдрики, -ків, м. мн. Тряпье, рубище.
Наставник, -ка, м. Надсмотрщикъ надь рабочими. У нашого наставника нагай за плечима.
Повісити, -шу, -сиш, гл. Повѣсить. За сеє Бог не повісить. Куплю тобі намисто та на шию повішу.
Руб I, -ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. І руба сухого на йому не осталось. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. 2) Ребро, грань, край. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Ум. Ру́бчик.
Украдатися, -даюся, -єшся, сов. в. украстися, украдуся, -дешся, гл.
1) Избѣгать, избѣгнуть встрѣчи съ кѣмъ, уходить, скрываться, скрыться. Його вона шукала — побачитись, а він украдався, та й не бачила таки.
2) Пробираться, пробраться, прокрасться, вкрасться. Увечері якось укрався в сіни. Та недосвіт перед світом в садочок укрався. Вкралося горе.
Чтити, чту, чтиш, гл.
1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти.
2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити.
Шипшина, -ни, ж. Шиповникъ. Не для тебе, Василечку, шипшину садила. Ум. шипши́нонька, шипши́ночка. Поколеш білі ніжки та й на шипшиночку.
