Бандури, -дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животнаго. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур.
Венберь, -рю, м. = имберь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю.
Застарцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Занищенствовать, начать ходить по міру. 2) Заработать нищенствомъ.
Озлість, -лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. Піддружний з озлістю сказав.
Плова, -ви, ж. Ливень съ бурей. Ударить плова з громами. Сівбину виб'є град, або зіб'є плова. Не боїться мокрий плови.
Роззнак, -ка, м. роззнака, -ки, ж. Знающій человѣкъ. Встрѣчено въ употребленія только съ отрицаніемъ не: Бреше, бреше, а я слухаю та мовчу, наче б то я й не роззнак. Я жінка не роззнака, не знаю, куду обернутись. Cм. нероззнака.
Страх 1, -ху, м.
1) Страхъ, ужасъ. Страхи на ляхи. Шила вдова молода край битого шляху, набралася удова великого страху.
2) род. страха. Пугало, страшилище.
3) Привидѣніе, призракъ.
4) — завдавати. Внушать страхъ, устрашать. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, страху завдавати. Ум. страшок.
Ту нар. = тут. А його ту не було?
Тямок, мку, м. = тяма. Без тямку. Безъ сознанія, не сознавая. Чіпка без тямку поволік ноги далі.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
