Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лущиця

Лущи́ця, -ці, ж. Ум. отъ луска. Ч. IV. 369.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩИЦЯ"
До́куль нар. = докіль. І докуль чорт очі зав'язав, то дубину приготовив. Рудч. Ск. І. 64.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ. Екатер. у. (Залюбовск.).
Зіте́рти, -тру, -треш, гл. Стереть.
Облічити, -чу́, -чиш, гл. Счесть, сосчитать. Облічив усе добро.
Плеканий, -а, -е. Заботливо, нѣжно воспитанный. Уман. у.
Повідпрядати, -да́ю, -єш, гл. Отработать пряденіемъ. Усе, що напозичалася, те все повідпрядала.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней. Харьк.
Попрощати, -ща́ю, -єш, гл.кого. Проститься съ кѣмъ.  
Твердісінько нар. Очень, совсѣмъ твердо. Шейк.
Теплісічкий, -а, -е. = теплісінький. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЩИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.