Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Доверши́ти Cм. Довіршувати.
Навоскува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Навощить.
Намочи́ти Cм. намочувати.
Омивати, -ва́ю, -єш, сов. в. омити, -мию, -єш, гл. = обмивати, обмити.
Рвонути, -ну, -неш, гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, — мов перегоріли.
Трутник, -ка, м.
1) Отравитель.
2) Раст. Polyporus igniarius Fr.
Урод, -ду, м. = уро5кай. Уроди у вас ладнії?
Хаботя, -ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю.
Широковидий, -а, -е. Широколицый.
