Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лутка

Лу́тка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв. 292.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУТКА"
Зада́внення, -ня, с. Давность, застарѣлость. Желех.
Однодержавний, -а, -е. Единодержавный. Башт. 91.
Підцюкати, -каю, -єш, гл. Подрубить топоромъ.
Порядкування, -ня, с. Распоряженіе, хозяйничанье. Ознаки нового порядкування. К. (О. 1861. II. 233).
Прозеленуватий, -а, -е. Зеленоватый. Конст. у.
Салата, -ти, ж. Раст. a) Lactuca, салатъ. в)заяча. Ranunculus Ficaria L. ЗЮЗО. I. 133. Ой на горі салата, — роди, Боже, дівчата. Грин. III. 306.
Удовівна, -ни, ж. Дочь вдовы. Катрусею вдовівна звалась. Шевч. 586.
Хибко нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти. Могил. у.
Хитруха, -хи, ж. Хитрая женщина. Желех.
Швиґар, -ра, м. Конецъ кнута, плети. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.