Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лущати

Луща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Грин. І. 255. Той луг тріщить, лущить. Рудч. Ск. І. 145. Лущать, як оріхи під ногами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУЩАТИ"
Воріг, -рога, м. = ворог. Поглянь, Маруся на поріг, то йде дружбонько, воріг твій. Н. п.
Дик, -ка, м. Дикій кабанъ. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
Краснопірка, -ки, ж. Рыба: Scardinius erythrophthalmus. Браун. 28.
Ма́мка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мама. Люблю, мамко, Івана. Та нема тих городянок, що продають рідних мамок. Мил. 192. 2) Мамка, кормилица.
Одвірок, -рка, м. Дверной косяк. Чуб. VII. 378. Kolb. І. 57. Золотая брама, а срібні одвірки. Н. п. Ум. одвірочок.
Перетлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перетліти, -лію, -єш, гл. Перетлѣвать, перетлѣть, истлѣть.
Рихтельне нар. = ретельно. Він тобі скаже рихтельне. Ольгоп. у.
Розвередуватися, -дуюся, -єшся, гл. Раскапризничаться. Мир. ХРВ. 33. Розвередувались (люде). Кв. II. 187.
Форкотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать, много говорить. Вх. Лем. 477.
Харамаркання, -ня, с. Бормотаніе подъ носъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУЩАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.