Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дорікати

Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, сов. в. дорікти́, -речу́, -че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. ІІ. 120.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 426.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОРІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОРІКАТИ"
Жовто́чниця, -ці, ж. = жовтяниця 2. ЗЮЗО. І. 116.
Закану́дити, -дило, гл. безл. Затошнить. Харьк. у.
Зжоло́битися, -блюся, -бишся, гл. Покоробиться. Зжолобились двері.
Мілки́й, -а́, -е́ Мелкій, неглубокій. Ум. міленький.
Повстище, -ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ. Вас. 163.
Позроджувати, -джую, -єш, гл. Родить (многихъ).
Постаратися, -ра́юся, -єшся, гл. Постараться. Я хутко миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать. Котл. Ен. І. 9.
Присяга, -ги, ж. Клятва, присяга. Шевч. 199. Чуб. V. 45.
Скапаратися, -ра́юся, -єшся, гл. Пропадать, исчезать. Уродися-вдайся, а ні, то скапарайся. Ном. № 1657.
Супшен, -ну, м. Раст. Triticum spelta. Вх. Пч. ІІ. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОРІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.