допорати 1
Допо́рати 1, -раю, -єш, сов. в. доперти, -пру, -реш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок.... коли б хто поміг доперти до хутора.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 422.
Том 1, ст. 422.