Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

судебник

Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо. Г. Барв. 457.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУДЕБНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУДЕБНИК"
Вертлик, -ка, м. Шарманка. Грає на вертлику. Вх. Лем. 397.
Відтоді нар. Съ тѣхъ поръ. Відтоді та полонина вівчарева звеся. Млак. 100.
Гилистий, -а, -е. = гіллястий. Желех.
Ди́хальний, -а, -е. Дыхательный.
Заопирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов! Канев. у.
Кабка, -ки, ж. = кобка? О. 1861. XI. Свидн. 26.
Пльондрований, -а, -е. Въ нѣсколько этажей. Довгий пльондрований дім. Св. Л. 217.
Попідрублювати, -люю, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ), сдѣлать при шитьѣ рубцы. Рушники вже попідрублювала. Богодух. у.  
Тонкота, -ти, ж. Тонина. Конст. у.
Хве! меж., выражающее отвращеніе, гадливость, фи. Хве-хве! руська кость пахне! Рудч. Ск. І. 99.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СУДЕБНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.