Відважуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. відважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Отвѣшиваться, отвѣситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба!
Відщепляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відщепити, -плю, -пиш, гл. Отщеплять, отщепить, отдѣлить.
Вірутно нар. Вѣроятно.
Кебетний, -а, -е. = кебетливий. Кебетний чоловік.
Кривоніг, -но́гу, м. Родъ вышивки.
Очужіти, -жію, -єш, гл. Сдѣлаться чужимъ.
Перерізати Cм. перерізувати.
Підтинати, -на́ю, -єш, сов. в. підтя́ти и підітнути, -ну, -неш, гл. Подрѣзывать, подрѣзать, подсѣкать, подсѣчь, подрубливать, подрубить. А буря жито як серпом підтинала. Підтяли кучері нам трьом. 2) Стегать, стегнуть кнутомъ. А о мене, ворон-коня твого, та й не дбаєш, а догори їдеш, мене підтинаєш.
Позапинати, -на́ю, -єш, гл. 1) Завѣсить, затянуть (напр. тканью — во множествѣ). Нічим ні позапинати дірок, ні позатікати. 2) Застегнуть; сколоть (во множествѣ).
Турчати, -чу́, -чи́ш, гл. = туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі.
