Вівця, -ці, ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля.
Гре́бати, -баю, -єш, гл. Брезгать, пренебрегать. Ти гребаєш моєю рукою, моїм товариством.
Забру́катися, -каюся, -єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга.
Зага́й, -га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай.
Окарувати, -ру́ю, -єш, гл. см. карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої.
Підрійка, -ки, ж. = підрийка.
Позурочувати, -чую, -єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала.
Поліняка, -ки, ж. = поліно. Він поліняку дров... приніс
Розвага, -ги, ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе.
Хрокало, -ла, с. = бовт 1.
