Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розмін

Розмін, -ну, м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 51.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗМІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗМІН"
Вощок, -щка, м. Ум. отъ віск.
Жакува́ння, -ня, с. Разграбленіе, расхищеніе. Збагатили хижу силу жакуванням-лупом. К. МБ. X. 13.
Жи́тнище, -ща, с. Поле гдѣ была посѣяна рожь. Вас. 196.
Набо́жність, -ности, ж. Набожность, благочестіе. Нехай же пан не трівожить моєї набожности. Левиц. І.
Панщинний, -а, -е. = панщанний. Виходить з того двору чоловік на роботу панщинну. МВ. (О. 1862. І. 98).
Помурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Помурлыкать.
Розсільниця, -ці, ж. Родъ щей изъ кислой капусты и кукурузной муки. Вх. Зн. 60.
Спільно нар. Совмѣстно, общими силами.
Тирвовий, -а, -е. Относящійся къ тирву. Шух. I. 225.
Цяв! меж. = дзяв. Гав, гав! цяв, цяв! К. Дз. 48.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗМІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.