Відрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся.
Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка.
Єднанщи́на, -ни, ж. Мировая, могорычъ при мировой сдѣлкѣ.
За́міжжю нар. Замужемъ. Мати вже тоді були, кажуть, заміжжю. Вона в чужому селі заміжжю.
Паздерник, -ка, м. Октябрь.
Прислини мн. = паслін.
Світонько, -ка, м. Ум. отъ світ.
Стовбур, -ра, м.
1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Щось лізе вверх по стовбуру. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида.
2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ.
3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Тімаха, -хи, об.
1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха.
2) Удалецъ.
Шолгун, -на, м. = шовкунець = токмачка.
