Колотитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться. 8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. 4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. 5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл.
1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота.
2) Жеманиться. Не кпш'я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся.
Ма́ґоль, -ґля, м. = маґіль.
Ма́нок, -нку, м. Достояніе, имущество.
Моска́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Обрусѣвать. Уже почав москалитися! 2) Осолдатчиваться.
Насі́ння, -ня, с. 1) Сѣмя, сѣмена. Що ж бо то за зілля — чорнеє да насіння? От добула собі насіння з круглих буряків. 2) Сѣмячки (подсолнечника и пр.) Дівчата лузали насіння. 3) Сѣмя, потомство; отродье. Промовив Авраамові і насінню його. Пускали колоддя, каміння і враже так товкли насіння, що у рутульців хляв і дух. Ум. насіннячко.
Охараскуватися, -куюся, -єшся, гл. Отнѣкиваться, отговариваться. Немає в мене грошей: щоб мені, та бодай мені... коли я брешу! Немає й не просіть, — охараскується було старий.
Повичісувати, -сую, -єш, гл. Вычесать (многихъ). Дітям голови позмивала, повичісувала. Головки помиті і повичісувані.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Усікати, -каю, -єш, сов. в. усікнути, -ну, -неш и усікти, усічу, -чеш, гл.
1) Отрубывать, огрубить. Судили його військовою радою і присудили усікнути голову.
2) = врубати 3. Дубей ніхто не ноже ні всікти, ні врубати.
