Балабонити, -ню, -ниш, гл. Звонить, бренчать (напр., бубенчиками, погремушкой).
Дзвін, дзво́ну, м. 1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. У неділю рано задзвонили в дзвони. 2) Звонъ. Дати на дзво́ни. Cм. Давати. 3) Родъ дѣтской игры. 4) Родъ писанки. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.
Дуяви́ця, -ці, ж. = завірюха.
Здрік, здро́ку, м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає.
Зелізня́к, -ка, м. Желѣзный горшокъ.
Недоумок, -мка, м. = недоум. Недоумки усе регочуть та гукають проти чоловіка мудрячого.
Онук, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. онучок.
Пороскривати, -ва́ю, -єш, гл. Раскрыть (во множествѣ).
Стрімко нар.
1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся.
2) Круто. Стрімко крокви поставив.
3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко.
Хвойдина, -ни, ж. Прутъ, хворостина.
