Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле!
Надві́рній, -я, -є. 1) Надворный, находящійся на дворѣ. В надвірній хаті вона готувала печиво. надвірнє ді́ло, — робо́та — работа, производимая, въ дворѣ, въ огородѣ, въ полѣ. 2) Внѣшній, наружный. Сини царства будуть повикидані у темряву надвірню. Христя кинулась до надвірніх дверей. надвірнє ко́лесо. То колесо въ мельницѣ, на которое падаетъ вода. 3) Придворный, состоящій при дворѣ господина. Надвірне козацтво князя Острозького. Даремне на землі і під землею надвірня шляхта палія шукала. надві́рня корогва́. Надворная милиція. 4) — каба́н, свиня́. Неоткармливаемый кабанъ, неоткармливаемая свинья. Надвірніх і три водиться, та годованих нема.
Наза́ді нар. Сзади; прежде. Коли б (той) розум наперед, що потім назаді знайдеться.
Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина.
Переносити, -шу, -сиш, сов. в. перенести, су́, се́ш, гл. 1) Переносить, перенести. Перенесу ключі, не побрязкуючи. Перенесла я її в комору, положила на лавці. 2) Передавать, передать словесно, разсказать, разнести вѣсть. Вже давненько панночки приїжжі переносили, що який то вже там лікарь полковий хороший.
Побігачка, -ки, ж.
1) = побігайка.
2) Поносъ.
Понабудовувати, -вую, -єш, гл. Настроить (во множествѣ).
Притинати, -наю, -єш, сов. в. притя́ти, -тну, -не́ш, гл.
1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба.
2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать.
3) притя́в йому носа добре. Срѣзалъ его хорошо.
4) притяти слово. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово.
Тернівка, -ки, ж.
1) Наливка изъ терня. Вип'єм з півкварти тернівки або що.
2) мн. Раст. Primus institia L. Ум. терні́вочка.
Хвоськати, -каю, -єш, гл. = хвиськати.