Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Круль, -ля, м. Король. (Заимствовано изъ польск. языка).
Настромити, -ся. Cм. настромлювати, -ся.
Плоска, -ки, ж. Плоская бутылка. Парубки беруть плоски в дзебні.
Повгадувати, -дую, -єш, гл. Угадать (о многомъ).
Позатиллю нар. Сзади. А молода Марусенька позатиллю йде.
Полошити, -шу́, -шиш, гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили.
Пооселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Праворушниця, -ці, ж.( = праворучниця). Эпитетъ Божіей Матери. Сидящая по правую руку? Господи милостивий, поможи мені і Матер Божая праворушниця.
Чертина, -ни, ж. = очеретина. Ум. черти́нка.
