Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе.
Вигонити, -ню, -ниш, гл. = виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Скот вигонила із города.
Виштирити, -рю, -риш, гл. Выпроводить, выгнать. Я таки його виштирила з хати.
Гри́мну́ти, -ну, -неш, гл. = Грімнути.
Коцабки зробити. Перекувыркнуться (о пораженномъ выстрѣломъ зайцѣ).
Лишни́ця, -ці, ж. Лишекъ.
Посвят, -ту, м. Жертва (на церковь). Любити ближнього як себе самого, се більше, ніж усі огняні жертви і посвяти.
Посоватися, -ваюся, -єшся, гл. Подви́гаться, посоваться.
Тулуб, -ба, м. Туловище. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Ум. тулубе́ць.
Хабарник, -ка, м. Взяточникъ. Такого хабарника, як наш писарь, більше нігде не знайдеш.
