Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Грохотать, гремѣть. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати:
Ґвер, -ру, м. Ружье.
Карапудливий, -а, -е. Пугливый (о лошади).
Карбець, -бця́, м. Ум. отъ карб.
Коліно, -на, с.
1) Колѣно. Жупанини по коліна, пошита до діла.
2) Родъ, происхожденіе. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка.
3) Поколѣніе. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. 49.
4) Изгибъ (рѣки и пр). Коліно трохи бум: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном.
5) Переходъ голоса при пѣніи. Не попадеш пісні: на коліна крута. Ум. колінечко, колінце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив — як під рученьки.
Ніздря 2, -ри(і), ж. Мездра.
Померанець, -нця, м. Апельсинь. Приносить жид до Потоцького цетрини й померанці.
Предузвілля, -ля, с. = предозвілля.
Цвіркіт, -коту, м. = цвірінькання.
Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Оце вже стало їх шість чоловіка. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. 4) Мужъ. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку!
