Доно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. доне́сти́, -су́, -се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть.
Дьо́гнути, -гну, -неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце.
Заколиха́ти, -ся. Cм. заколи́хувати, -ся.
Зцу́пити. Cм. Зцуплювати.
Колодязь, -зя, м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями.
Писастий, -а, -е. = писаний 4. Ум. писастенький. Який рушничок писастенький — сірі й білі й червоні смужки.
Прапращурський, -а, -е. Относящійся къ прапращуру. О, любі пращурі, що давнину зазнали прапращурську.
Прошевцювати, -цю́ю, -єш, гл. Пробыть сапожникомъ.
Стужка, -ки, ж. Ум. отъ стуга.
Чапкий, -а́, -е́ 1) Усердный. Се віл чапкий, значить, беручкий, добре береться тягти.
2) Нечистый на руку. Чапкий на руку сей чоловік.
3) ? Чапка дорога — боки нагрієш.
