До́лище, -ща, с. Увел. отъ доля? Чи таке долище, чи таке дворище?
Искорка, -ки, ж. Ум. отъ искра.
Ме́четь, (ти ж?) = мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе.
Ми́мика, -ки, ж. Мимика. Тульчинський тим часом говорить Катрусі мимикою про любощі.
Парахвія, -вії, ж. Приходъ церковный. Який піп, така його й парахвія.
Повітря, -ря, с.
1) Воздухъ. Летить орел понад хутір, а в повітру в'єтсі.
2) = повітриця.
Позлотець, -тця, м. Мишура, сусальное золото. Cм. позлітка.
Сич, -ча, м. Птица: сычь. Сичі кукувакають на хаті. Тю, з дупла того дуба сич вилетів. Дивиться, як сич на сову. посл. ум. сичик.
Спосеред нар. Изъ среды, изъ средины. Яка ото людина гарна зникла німуючи спосеред миру божого. Озвавсь до нас іспосеред чужини знакомий голос.
Уплітатися, -таюся, -єшся, сов. в. уплестися, -туся, -те́шся, гл.
1) Вплетаться, вплестись.
2) Впутываться, впутаться, вцѣпиться. Рідко такий день мине, щоб вона не вплелася мені у коси.
