Дирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. 2) О коростелѣ: кричать.
Запако́вувати, -вую, -єш, сов. в. запакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Укладывать, уложить, упаковывать, упаковать. 2) Заключить, запереть, сослать. Крав, поки таки запакували в острог. Я його запакую в Сібір. 3) Задѣвать, задѣть, заложить куда-либо вещь такъ, что и найти ее трудно.
Націлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. націлитися, -люся, -лишся, гл.
1) Нацѣливаться, нацѣлиться, прицѣливаться, прицѣлиться. Що тілько націлиться (стрілець), — заєць і є.
2) Haмѣреваться, вознамѣриться. Націлився їхати, аж тут дощ.
Обселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. обсели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Заселяться, заселиться. Степ обселився. 2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали.
Підсікати, -ка́ю, -єш, сов. в. підсікти, -січу, -че́ш, гл. Подсѣкать, подсѣчь.
Повисукувати, -кую, -єш, гл. Высучить (во множествѣ).
Повідші́птувати, -тую, -єш, гл. = Повишіптувати.
Понашукувати, -кую, -єш, гл. Выискать, найти (во множествѣ).
Понура, -ри, об. 1) Угрюмый человѣкъ, человѣкъ смотрящій внизъ. Ходив собі понурою. За ними йшли святі понури, що не дивились і на світ. Сидить собі як понура, ні на кого й не дивиться. 2) Въ загадкѣ: свинья.
Рваниця, -ці, ж. Плоды, сорванные съ деревьевъ, а не стряхнутые.