Верещака, -ки, м. Крикунъ, пискунъ.
Виклюнути, -ну, -неш, гл. = виклювати.
Відлеглий, -а, -е. Отстоящій; отдаленный.
Гармонія, -нії, ж.
1) Гармонія. І гармонія, і сила, — музика та й годі!
2) Музыкальный инструменты гармоника.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Замі́т, ме́ту, м. = замет.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Розсмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Разсосать.
Тяляпало, -ла, с.
1) Мужчина, который возится съ жидкостью, разливая ее.
2) Пачкунъ, неряха.
Тречи числ. = тричи. Тречи на день одвідаю.
