Відкочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. відкотитися, -кочуся, -тишся, гл. Откатываться, откатиться. Яблучко від яблуньки не відкотиться.
Воркін, -куна, м. = воркотун. У запічку да й воркін ворчишь.
Дітва́к, -ка́, м. Мальчуганъ. мн. Дітваки́. Дѣтишки. Нема у нього дітваків.
Покидати 2, -даю, -єш, гл. Бросить, оставить (во множествѣ). Нащо ж ти діточки покидала? В руйновищі, що люде по'дбігали, покидали мов кучуруги цегли. чуби покидати. Первоначально: остричься (о многихъ), а затѣмъ: быть взятымъ въ солдаты, такъ какъ при томъ взятыхъ стригутъ.
Постругати, -гаю, -єш и постружу, -жиш, гл.
1) Построгать нѣкоторое время.
2) Перестрогать (во множествѣ).
3) — дорогу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде.
Поурмлений, -а, -е. Тронутый скотиной при пастьбѣ, съѣденный сверху (о травѣ). Сильніші вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко, зривають тільки вершки з трави так, що ззаду, котрі вівці слабіші, а паче ягнятка, не можуть пастися, бо поурмленої трави вівця не їстиме.
Спожиття, -тя, с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити.
Училяпитися, -плюся, -пишся, гл. Взяться настойчиво; зарядить. Ото, вчиляпився до шег роботи — нема йому й перестання. Добре учеляпився дощ, нема йому перестання.
Хтіти, хо́чу, -чеш, гл. = хотіти. Все є так, як хтів цар. Ой повезу лиху долю на торг продавати.... бачуть люде, що ледащо, — не хтять купувати.
Чвиркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] чвиркнути, -ну, -неш, гл.
1) Плевать, плюнуть.
2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору.