Аля́! меж. Крикъ на свиней, чтобы отогнать ихъ. Аля! аля! аля ж, кажу! Вона ніби не чує. Що там вона риє свинячою мордою?
Би-м. Cм. би.
Вистилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. 2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала.
Глумливий, -а, -е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії.
Горди́ня, -ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався?
Де́в'ять, -тьо́х, чис. Девять. Дев'ять пар волів.
Зальо́ти, -тів, м. мн. Ухаживаніе, волокитство. До дівки Санджаківни на зальоти поспішали. Він удівець, бачте, так на зальоти ходе до тії удови-молодиці.
Киянський, -а, -е. Кіевскій. В хаті мило та любо глянути: лавки й столи липові, образи киянські, хороше помальовані.
Похрумтіти, -мчу, -тиш, гл. Похрустѣть.
Слинути, -ну, -неш, гл. Разноситься, разглашаться. По нещасній Україні слинула новина: не єдного смерть спіткала козацького сина. Нехай твоя слава слине, турецькая нехай гине.
