Викобзати и виковзати, -ваю, -єш, гл. Скользя по льду, продѣлать дорожку.
Відки нар. = відкіль. Відки йдете? — З під Дунаю.
Глевтюк, -ка, м. = глевтяк.
Жахну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ жаха́тися. Вздрогнуть, кинуться съ испугу. Ой мені лишечко! жахнулась Катря обік мене. Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись.
Квапний, -а, -е. 1) Спѣшный.
2) Охочій до чего.
3) Соблазнительный. Гроши квапні! що кожне на їх квапиться. Чигир. у.
Конопляний, -а, -е. Конопляный. Залізний вовк, конопляний хвіст. (Голка).
Мовчу́щий, -а, -е. = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Мовчущі як земля.
Наслухати 2, -ха́ю, -єш, гл. Прислушиваться. Я вже давно наслухаю, до чого воно дійде. Як вітер подихає, зашелестить комиш, пластун іде ходом сміло, а як вітер оддихає, то він стоя наслухає.
Панщинний, -а, -е. = панщанний. Виходить з того двору чоловік на роботу панщинну.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
