Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дерюга

Дерю́га, -ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.
Зігну́ти, -ся. Cм. згинати, -ся.
Поперехрищуватися, -щуємося, -єтеся, гл. То-же, что и перехреститися, но о многихъ.
Попоговорити, -рю́, -риш, гл. Поговорить много.
Правник, -ка, м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех.
Птичий, -а, -е. = пташиний. Ном. №997.
Радиця, -ці, ж. Ум. отъ рада.
Розмазувати, -зую, -єш, сов. розмазати, -жу, -жеш, гл. Размазывать, размазать.
Тестів, -тьова, -ве Тестевъ. Я сідлаю кониченька тестевого. Грин. III. 82.
Шпаківський, -а, -е. Относящійся къ скворцу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕРЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.