Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дерюга

Дерю́га, -ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Витяжно нар. Протяжно. Роспочав чумака голосно та витяжно. Левиц. І. 18.
Догін, -го́ну, м. Погоня. Що сили в їх стало, побігли в догін. Сніп. 161.
Западо́к, -дка́, м. = западня. Мнж. 180.
Згло́бити, -блю, -биш, гл. Сплотить.
Марни́ця, -ці, ж. Пустякъ, ничтожная вещь. Желех.
Налля́ти, -лля́ю, -єш, гл. = налити.  
Окатий, -а, -е. Большеглазый. Конст. у.
Океан, -ну, м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124.
Халеб, -ба, м. Названіе собаки въ загадкѣ. Іде попита коло плота, питається Халеба — чи є понура вдома. Ном. стр. 294, № 121.
Шіпавий, -а, -е. = шолудивий. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕРЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.