Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дерюга

Дерю́га, -ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЮГА"
Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Дереві́й, -ві́ю, м. Раст.: а) Achilla Millefolium, деревей. Мил. 35. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. Cм. Бождеревок.
Заведи́світок, -тка, м. = дурисвіт. Желех.
Меті́льниця, -ці, ж. Метельщица. Ум. метільничка. Я б до хати куховарочку наняв, а до груби та топільничку, а до хати та метільничку. Харьк. у.
Напсе́тити, -сечу, -тиш, гл. Навонять (о животныхъ, человѣкѣ). Брень, брень, шаповал, напсетив, навоняв, у кишеню поховав. Ном. № 14174.
Памнятати, -та́ю, -єш, гл. = пам'ятати.
Пролизати Cм. пролизувати.
Протопки, -пок, ж. мн. Слѣды ногъ на размокшей землѣ. Конст. у.  
Факт, -ту, м. Фактъ. Показуємо.... на сей сумний факт, усякому у нас звісний. О. 1861. XI. 102. Давно то було, але то факт. Гн. ІІ. 121.
Чупер, -пра, м. Хохолъ. Гол. І. 204. Чупер носив собі коротенький. Федьк. Пов. 38. Жінку за чупер та й до землі, та й добре набив. Гн. II. 180.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕРЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.