Викльовувати, -вую, -єш, сов. в. виклювати, -клюю, -єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око.
Загостюва́ти, -тю́ю, -єш, гл. Загоститься. Оце було як наша Катря де загостює, то мати дивують: що се доні нема! Така вже доля моя, що в мене не загостюється щастя.
Нання́ти, наньма́ю, -єш, гл. = найняти. Ще й музики нанняла і беседу привела.
Начикрижити, -жу, -жиш, гл. Нарѣзать, накромсать.
Подякування, -ня, с. Благодареніе.
Потужити, -жу, -жиш, гл.
1) Поплакать, поголосить.
2) Стянуть, натянуть туго, туже. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили.
Пролютувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть извѣстное время разозленнымъ, разсерженнымъ.
Прутчик, -ка, м. Ум. отъ прут.
Путрити, -рю, -риш, гл.
1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить.
2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те!
Сковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. скуватися, скую́ся, -єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Кому скується, а кому змелеться.
