Апте́ка и апти́ка, -ки, ж. Аптека.
Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Дотліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дотлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Дотлѣвать, дотлѣть. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала.
Зломча, -чати, с. пт. Крапивникъ, Troglodytes parvulus.
Луска́ч, -ча́, м. Щипчики для раздавливанія орѣховъ. Лускач на горіхи.
Мелька́ти, -ка́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мелькну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Мелькать, мелькнуть. І хвіст мелькнув.
Окономичний, -а, -е. Экономическій, относящійся къ землевладѣльческому хозяйству.
Плескати, -щу, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще.
3) = випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста!
4) У кузнецовъ: клепать.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак.
Розіллятися, -ля́юся, -єшся, гл. = розлитися. Розіллявся сильно-дуже Дунай бистра річка.
Штрихонути, -ну, -неш, гл. = штриконути. Як штрихоне її, — так і наштрикнув.
