Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Бляшечка, -ки, ж. Ум. отъ бляха.
Божиця, -ці, ж. = богиня. Каже одуд до Бога: «Зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця стала божицею.
Два, дві, два, двох, чис. Два, двѣ, два. Палиця два кіпці має. В той час безбожнії бусурмани набігали і тих двох братів порубали. . Усе доводиться робити їм двом. Горох сію два стручки, — роди, Боже, чотирі, щоб його дівчата зносили. Винного двома батогами не б'ють. Ой плавало дві утінки да під млинком. Не годиться дві шапка надівать на голову. Cм. Дві.
Задра́ти, -ся. Cм. задира́ти, -ся.
Куява, -ви, ж.
1) Плохая старая хижина. Отдаленное жилище.
2) Малоизвѣстная страна.
8) Крутой холмъ.
Млість, мло́сти и пр = млость и пр. Мене така млість напала, що аж сам собі важкий зробився.
Озимніти, -нію, -єш, гл. Охладѣть.
Тетівка, -ки, ж. Тетива. Як напне стрілець тетівку, як бебехне, — устрелив.
Тинфа, -фи, ж. = тимфа = пинхва. Тинфу дали оттаку!
