Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Галадущик, -ка, м. = гладущик.
Де́який, -а, -е. Кой-какой, нѣкоторый. Инший легко робить та хороше ходить; а деякий робить, то й піт крівавий його 'бливає, нічого не має. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску.
Ду́бкати, -каю, -єш, гл. Топать, производить топаньемъ шумъ.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Ір, -ру, м. = аїр. = гав'яр.
Одненький, -а, -е., Ум. отъ один.
Хильнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хилити.
Шведин, -на, м. Шведъ. Звіркує шведин вовком там. Була потреба з шведином на морі.
Шкарупкий, -а́, -е́ = шкарубкий. Припік палець, — шкарупка шкура на йому стала. Гущою волосся змила, — шкарупке стало.
