Відпочивок, -вку, м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки.
Довба́льна, -ні, ж. Станокъ для выдалбливанія въ ступицѣ дыръ для спицъ.
Жи́ла, -ли, ж. 1) Жила, кровеносный сосудъ. Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили. жи́ла ки́дається. Вьется пульсъ. Береться лікарь за руку, — ото дивиться, чи ще кидається жила. 2) Сухожиліе. нап'ясти жили. Понатужиться. Троянці нап'яли всі жили та вмиг пролом і заложили. 3) Жила минеральная, жила воды подземная. В землі вода тече по жилах, як в чоловікові тече кров. 4) Стяжательный человѣкъ, скряга. Ум. жи́лка, жи́лонька, жилочка. Жінка як жилка: коли схоч — потягнеш. Усяка жилочка неначе слухає, а він сердешний і дух притаїв.
Покриття, -тя, с.
1) = покривало.
2) Одежда. Покриття літушне. Ум. покри́тенько. Дай, матінко, покритенько на своє дитятенько.
Поринути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози.
Посмішка, -ки, ж. Насмѣшка. Це... посмішка з мене.
Слабо нар. Плохо, мало. Слабо зродило буришка.
Хурія, -рії, ж.
1) Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. На дворі хвижа та хурія.
2) Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап'ється, а усе додому іде.
Шкодіти, -ді́ю, -єш, гл. Жалѣть. Царь його шкодів. І так уже її догляда та шкодіє — як ока.
Шторх! меж. Штовх. Шторх мене у плечі.
