Вимушувати, -шую, -єш, сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Звива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зви́ти, зів'ю́, -єш, гл. 1) Свивать, свить. Чи ти звелів орлові підійматись на висотах гніздо собі звивати. 2) Сматывать, смотать. Основу зачинає... звивати на клубки. 3) Сплетать, сплести. На свою головоньку вінка не звила. 4) Завивать, завить. А вмієш ти волосся звивати? III. 38).
Люби́тки гл. ум. отъ любити. Уже нам ся сього року любитки не веде.
Мандебу́рка, -ки, ж. Порода картофеля, распространившаяся преимущественно изъ г. Магдебурга.
Пересідлати Cм. пересідлувати.
Порохнина, -ни, ж. = порохонь.
Приткати Cм. і. притикати.
Халупина, -ни, ж. = халупа, кое-какая избенка.
Швиргома нар. Швырнувши. Возів (сіна) дванадцять таких увезе, шо тільки достанеш швиргома докинуть.
