Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожиль

Ворожиль, -ля, м. = ворожбит. Вх. Лем. 400.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Байчар, -ра, м. Болтунъ, сплетникъ. Вх. Лем. 389.
Верзун, -на, м. Кожаный лапоть. Стор. МПр. 4. І так злиденно іскривився, що став похожим на верзун. Котл. Ен. VI. 81.
Вигатити Cм. вигачувати.
Живо́тик, -ка, м. Ум. отъ живіт.
Заси́рнювати, -нюю, -єш, сов. в. заси́рнити, -ню, -ниш, гл. Запачкивать, запачкать сыромъ.
Медо́ви́й, -а, -е. Медовый, медвяный. Браго ж моя, бражечко медовая, з ким я тебе пити буду молодая? Чуб. V. 51.
Ошукач, -ча, м. = ошуканець.
Росклинє, -ня, с. Родъ орнаментики въ рѣзьбѣ. Шух. І. 303.
Смолянка, -ки, ж. 1) = мазанка 4. Вх. Зн. 64. 2) Раст. Viscaria vulgaris (Lychnis Viscaria L.). ЗЮЗО. 127. Ум. смоля́ночка.
Спочуття, -тя, с. Чувство; чувствованіе; сочувствіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.