Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожиль

Ворожиль, -ля, м. = ворожбит. Вх. Лем. 400.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Виклеювати, -клеюю, -єш, сов. в. виклеїти, -клею, -їш, гл. Выклеивать, выклеить.
Відстовбурчити Cм. відстовбурчувати.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. К. Псал. 22. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Мет. 449. Чужі пани дукачі держать людей до ночі. Чуб. ІІІ. 237. 2) = дукат 2. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 22. Сим. 10. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці. Шевч. 112.
За́в'Язочка, -ки, ж. Ум. отъ за́в'язка.
Крім'язний, -а́, -е́ = кремезний. Та чого ніяк, там такий крім'язни́й. Липов. у.
Навко́лішки нар. На колѣни. Вона так і впала навколішки. Кв.
Помеже нар. = поміж. Ходить пан Каньовський та помеже шанці... Ой втікала бондарівна помеже домами. Гол. І. 65.
Помочитися, -чу́ся, -чишся, гл. Помокнуть, смокнуть.
Принудити, -джу́, -диш, гл. Истомить, истомить тоской. Уже мене упинила чужая дитина: і рученьки зв'язала, гулять не пустила і серденько принудила. Чуб. V. 542.
Спачити, -чу́, -чиш, гл. Искривить, покосить, погнуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.