Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркувати

Воркувати, -ку́ю, -єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Багряниця, -ці, ж. Царская пурпурная мантія, багряница. Собі багряницю пошив жилами твердими. Шевч. Вони одягли його в багряницю. Єв. Мр. XV. 17.
Калугирь, -ря, м. Монахъ. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201.
Набаляндра́ситися, -шуся, -сишся, гл. Наговориться вдоволь о пустякахъ.
Острога, -ги, ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палець, шпора.
Попідгортати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и підгорнути, но во множествѣ.
Порозступатися, -па́ємося, -єтеся, гл. Разступиться (о многихъ).
Притемніти, -ніє, гл. безл. Стемнѣть. Тільки що зайде сонце і трохи притемніє. О. 1861. VIII. 31.
Раглик, -ка, м. Насѣк. Lucanus cervus, жукъ-олень. Вх. Пч. II. 27.
Свояк, -ка, м. Своякъ. Свій свояка вгадає здалека. Ном. № 7962.
Шатувати, -тую, -єш, гл. Спѣшить. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.