Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воробчиха

Воробчиха, -хи, ж. = воробиця. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБЧИХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБЧИХА"
Геройський, -а, -е. Геройскій. К. Бай. 64.
Ма́рити, -рю, -риш, гл. Грезить, мечтать. Поетична душа марила. Левиц. Пов. 11.
Надбере́жжа, -жа, с. Берегъ рѣки, озера.
Обаринок, -нка, м. Крендель, баранка. Ум. обари́ночок. Як я їла винні япка, ще й обариночки. Грин. III. 255.
Подекуди нар. 1) Кое-гдѣ. Чувать подекуди і в наших сторонах. Ном. № 3570. 2) Отчасти. Цікавила мене історія сільського вбозства, вбозства подекуди з своєї волі. Г. Барв. 372.
Покацубнути, -немо, -нете, гл. Окоченѣть (о многихъ). Ну мороз! поки доїдемо, то й покацубнемо.
Розрізати Cм. розрізувати.
Хитрити, -рю́, -риш, гл. = хитрувати. Пан Турн тут на слизьку попав! виляв, хитрив.... Котл. Ен.
Цалевий, -а, -е. Дюймовый. Желех.
Чагарець, -рця, м. Ум. отъ чагарь.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОБЧИХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.