Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воробиця

Воробиця, -ці, ж. Самка воробья. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБИЦЯ"
Вивіщувати, -щую, -єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. І. 88).
Доще́во нар. Дождливо. На дворі дощєво та холодно. Шух. І. 189.
Майсте́рно нар. Мастерски.
Перістий, -а, -е. 1) О масти: по черному полю бѣлыя поперечныя полосы. Рудч. ЧП. 255. Віл перістий. КС. 1898. VII. 42. Пропало троє коней перістих. Левиц. І. 106. 2) О цвѣтѣ: въ полоскахъ. Ой ти гарбуз, ти перістий! Із чим тебе будем їсти? Н. п. За рижого бога, за перістих людей. Ном. 6853.
Потужити, -жу, -жиш, гл. 1) Поплакать, поголосить. 2) Стянуть, натянуть туго, туже. Вх. Уг. 262. Ніжки йому зав'язали, ручки потужили, ой так Штолу молодого заболіли жили. ЕЗ. V. 34.
Пробація, -ції, ж. Проба, испытаніе. Славяносерб. у.
Свиріпа, -пи, ж. Раст. a) Bunias orientalis L. О. 1862. X. 16. б) Brassiса napis L. ЗЮЗО. І. 114. в) Sinapis arvensis L. ЗЮЗО. І. 136.
Тверезити, -жу́, -зи́ш, гл. Отрезвлять.
Удавання, -ня, с. Притворство.
Чмурь, -ря, м. Сморчокъ (грибъ). Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОБИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.