Гелета, -ти, ж.
1) Деревянный сосудъ, боченокъ.
2) Подойникъ. Ум. гелетка. В мене грошей гелетка.
Де́йкати, -каю, -каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують Дейкали, що в нас не буде сього мирового. Щось люде дейкають, що війна буде. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють.
Досо́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Доплестись, добраться. Та вже й нерано. Поки то досовкаюся додому.
Зрівна нар. Ровно? Поровну? Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна.
Каянський, -а, -е. Первоначально: принадлежащій Каину, но теперь употребляется просто какъ бранное слово: мовчи, відьмо, — каянська ти дочка! О томъ, что вѣдьмы — изъ семьи Каина — см. нар. разсказъ въ «
Клокуша, -ші, ж. Дощечка, обдѣланная въ видѣ ложки, употребляемая при ловлѣ сома: отъ удара ею по водѣ получается звукъ, подобный кваканью лягушки, что приманываетъ сома.
Ключина, -ни, ж.
1) Жердь. У нас так гарно колиску вішають: парубки ключин чотирі вирубають, ужівками зв'яжуть та батогів два, та на батоги прив'яжуть дошку та й гойдаються.
2) Жердь, которой прикрѣпляется солома на крышѣ. Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині.
Опукий, -а, -е. = опуклий.
Палахнути, -ну́, -не́ш, гл. Вспыхнуть. Іван палахнув наче та поломінь. Віхтем піднялося полум'я вгору, — палахнуло на всю хату.
Тисячостежковий, -а, -е. Имѣющій тысячу дорогъ, тропинокъ. Перед очима тисячостежковий шлях за пороги.
