Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Дев'ятьде́сять, -тьо́х, чис. Девяносто. Як би Сара вродила, що вже їй дев'ятьдесят років? І жив Енос дев'ятьдесять років і появив Каінана.
Дожи́н, -ну, м. Конецъ жатвы.
Недбалиця, -ці, об. = недбайлиця. П'яниця да недбалиця цілий тиждень в корчмі п'є, гуляє. Недбалиця гірше п'яниці.
Нечистота, -ти, ж. Нечистота.
Печениця, -ці, ж. Сушеные яблоки или груши.
Повизолочувати, -чую, -єш, гл. Позолотить (во множ.). Такі повизолочувані усе пам'ятники.
Пумкати, -каю, -єш, гл. = кумкати.
Розстьоба, -би, ж. Неряха въ одеждѣ.
Чарупина, -ни, ж. = чарчина. Годилось би й випити. Ось давай лиш по чарупині. Ум. чарупинка. Вареної по чарупинці.
