Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

станівкий

Станівкий, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Виплатити, -ся. Cм. виплачувати, -ся.
Горта́нка, -ки, ж. = Горлянка 1? ЕЗ. V. 47, 57.
До́бих, -ху, м. Встрѣчается въ слѣдующемъ выраженіи: Він вернувся не з добихом. Онъ возвратился не добившись своего, безъ добычи. Зміев. у.
Жи́тнисько, -ка, с. = житнище. Вх. Зн. 17.
Згомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. ІІ. 125.
Мизи́нник, -ка, м. = мизинецъ 2. Харьк. г.
Намолоти́тися, -лочу́ся, -тишся, гл. Намолотиться.
Поростаскувати, -кую, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Хахулатий, -а, -е. О птицѣ: хохлатый. Вх. Уг. 272.
Шуліченя, -няти, с. Птенецъ коршуна. Сим. 200.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАНІВКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.