Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

станівкий

Станівкий, -а́, -е́ 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. Н. Вол. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАНІВКИЙ"
Бобровик, -ка, м. = бобровник.
Варійка, -ки, ж. Маленькій горшочекъ. Нѣжин. у.
Демокра́тній, -я, -є. Демократическій. Література ся сталась демократньою. К. XII. 124.
Жебра́н, -на́, м. = жебрак. Жебран ходить, хліба просить. Чуб. V. 433.
Корж, -жа, м. Родъ лепешки. Чуб. VII. 445. Я б спекла собі коржа. Рудч. Ск. І. 123. Ум. коржик. Коржик мені спечи. Рудч. Ск. І. 168.
Наньма́ти, -ма́ю, -єш, гл. = наймати. Желех.
Опасок, -ска, м. Ремень для ношенія бандуры черезъ плечо.
Папський, -а, -е. Папскій. Папська булла. Шевч.
Стернити, -ню́, -ни́ш, гл. Управлять рулемъ.
Трудячий, -а, -е. Трудолюбивый. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАНІВКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.