Барбос, -са, м. Кличка собаки. За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка.
Гру́день, -дня, м. Ноябрь. Употребляется въ этомъ значеніи издавна. Поидоша.... на колѣхъ, а по грудну пути, бѣ бо тогда м-ць грудень, рекше ноябрь. То-же въ новѣйшее время:Съ тѣмъ-же значеніемъ у гуцуловъ. Тоже въ новѣйшихъ календаряхъ: Въ галицкихъ календаряхъ: декабрь.
Живи́ця, -ці, ж. 1) Живица, смола выступающая отъ жары на соснѣ. 2) Канифоль. 3) Названіе водки. Вареники, знаєте, парують на столі.... От і живицю принесли. Чаще: ледащи́ця-живи́ця. А охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Ум. живи́чка.
Пригодовувати, -вую, -єш, сов. в. пригодувати, -ду́ю, -єш, гл. Выкармливать, выкормить. Пригодовували скотинку на важку польову роботу. Чикнуть ножем пальця: як біжить маска, то ще пригодовують, а як ні, то то значить годиться на заріз.
Свататися, -таюся, -єшся, гл. 1) Свататься. Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні пі жоден чоловік не сватався. Въ нижеслѣдующемъ значеніи съ измѣненнымъ удар.: свататися: 2) Дѣлаться по отношенію другъ къ другу сватами въ значеніи сват 1 и 2. Cм. еще свахатися.
Уберечко, -ка, с. = убраннячко.
Хибно нар. Ошибочно.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.
Шпарочка, -ки, ж. Ум. отъ шпара.
Шпилястий, -а, -е. Холмистый.
