Двигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Змій той летить, — аж земля двигтить.
Життє́пис, -су, м. Біографія.
Запа́лий, -а, -е. Впалый, ввалившійся. Запалі щоки. Запалий рот з сухими тоненькими губами.
Обвертіти, -ся. Cм. обвірчувати, -ся.
Перегородка, -ки, ж. Перегородка, отдѣленіе. Дав мені тесть... торбу з сьома перегородками.
Прокидати, -да́ю, -єш, сов. в. прокидати, -даю, -єш, и прокинути, -ну, -неш, гл. 1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва. 2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Стріляли козаки та рейтари. І вони прокинули. 3) Простилать, простлать. Прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрімати. Та зійду я на могилу, та прокину сірячину, та ляжу трохи спочину. 4) Истрачивать, истратить, потерпѣть убытокъ. На весіллі в родичів рублів п'ять прокинеш. На тому заробиш, на тому прокинеш. 5) сов. в. только прокинути. Будить, разбудить. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання. Заснула без подушки, — прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку.
Торішній, -я, -є. Прошлогодній. Так рад, як торішньому снігові.
Трупішати, -шаю, -єш, гл. Трухнуть, истлѣвать, гнить, уничтожаться.
Усяк I, усякий, -а, -е., мѣст. Каждый, всякій. Всяк чоловік не без гріха. Як в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому всякий буває статок. по всяк час. Всегда.
Царівний, -ного, м. = царенко.
