Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

староста

Староста, -ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. старо́стонько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРОСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРОСТА"
Ага́кання, -ня, с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага́. От цей ще мені агакало! или: От це ще мені агакало!
Дохапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Дохвататься.
Жбирь, -рі, ж. 1) Наносъ въ рѣкѣ, мель. Мнж. 180. 2) Сѣнокосъ, поросшій кочками и кустами. Вх. Зн. 17.
Зрешілий, -а, -е. Трухлый. Дерево зрешіле. Вх. Лем. 421.
Кльок, (ка́?), м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому Суде й кльок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Паробкувати, -ку́ю, -єш, гл. и пр. = парубкувати и пр.
Печаловитий, -а, -е. Печальный. А тут хто й стрінеться — понурий, неговіркий, печаловитий. МВ. І. 44.
Сумісник, -ка, м. Соучастникъ.
Темнина, -ни, ж. Темнота. О. 1862. II. 55.
Харамаркач, -ча, м. Невнятно произносящій, косноязычный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАРОСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.